Українська

стру-мо́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -струм-; суфікс: -ок.

невеликий потік, утворений зі снігових, дощових або підземних вод, що вийшли на поверхню. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування.
вузький потік води або іншої рідини. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
обр. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Прио мистецтво колись, звісно, і не думала: гончарний круг давав їй шматок хліба. Та яка ж в неї повинан бути багата душа, який сильний струмок мусів клекотати у її серці! Джерело — Na zemli Prykarpatsʹkiĭ. Karpaty, 1967 - 231 стор, с. 225.

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: струмі́нчик струмо́чок, ін. іменники: струм, струмува́ння, струмі́ння прикметники: струмковий, струмли́вий, струмови́й дієслова: струмі́ти, струмува́ти

невеликий потік води
Російська_ru: ручей ^(ru) чол., ручеёк ^(ru) чол.

вузький потік
Російська_ru: струйка ^(ru) жін.