термінатив
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | термінати́в | термінати́ви |
Р. | термінати́ва | термінати́вів |
Д. | термінати́вові термінати́ву |
термінати́вам |
З. | термінати́в | термінати́ви |
Ор. | термінати́вом | термінати́вами |
М. | на/у термінати́ві | на/у термінати́вах |
Кл. | термінати́ве* | термінати́ви* |
тер-мі-на-ти́в
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -термінатив-.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- лінгв. дієслова зі значенням подієспрямованого процесу, з одного боку, і досягнення події, на яке був спрямований процес — з іншого. ◆ Термінативи, або здійсненники об’єднують дієслова зі значенням подієспрямованого процесу, з одного боку, і досягнення події, на яке був спрямований процес — з іншого. напр.: А на другий день в бур’яні Шевченко будує з булиги та коров’яків курінь.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|
Джерела[ред.]
Категорії:
- Сторінки, що містять шаблон із кількома значеннями одного й того ж параметра
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Неістоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 1a
- Українські слова морфемної будови слова R
- Лінгвістичні терміни/uk
- Слова з 10 букв/uk
- Предметні слова/uk
- Дієслова/uk
- Синтаксеми/uk
- Події/uk
- Ціль/uk