Українська

у-мо́-ва

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: у-; корінь: -мов-; закінчення: -а.

взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь; угода, договір.^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування.
вимога, пропозиція, що висуваються однією зі сторін, які домовляються про що-небудь, а також при укладанні угоди, договору.^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ немає прикладів застосування.

Найтісніша спорідненість
іменники: умовність прикметники: умовний дієслова: умовити, умовлятися дієприкметники: умовлений прислівники: умовно

Від ??

взаємна усна чи письмова домовленість
Англійська_en: condition Польська_pl: warunek Російська_ru: условие

вимога, пропозиція, що висуваються однією зі сторін

Білоруська

Іменник, жіночий рід.

Корінь: --.

умова (аналог укр. слову). ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість