умова
Зміст
[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
| відм. | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | умо́ва | умо́ви |
| Р. | умо́ви | умо́в |
| Д. | умо́ві | умо́вам |
| З. | умо́ву | умо́ви |
| О. | умо́вою | умо́вами |
| М. | умо́ві | умо́вах |
| К. | умо́во* | умо́ви* |
умо́-ва
Іменник жіночого роду, відмінювання 1a.
Корінь: --
Вимова[ред.]
МФА: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь; угода, договір ◆ немає прикладів застосування.
- вимога, пропозиція, що висуваються однією зі сторін, які домовляються про що-небудь, а також при укладанні угоди, договору ◆ немає прикладів застосування.
умова
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники: умовність,
- прикметники: умовний, умовлений
- дієслова: умовити
- прислівники: умовно
Етимологія[ред.]
Від ??
