умова

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	умо́ва	умо́ви
Р.	умо́ви	умо́в
Д.	умо́ві	умо́вам
З.	умо́ву	умо́ви
Ор.	умо́вою	умо́вами
М.	умо́ві	умо́вах
Кл.	умо́во*	умо́ви*

умо́-ва

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: у-; корінь: -мов-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь; угода, договір. ◆ немає прикладів застосування.
2. вимога, пропозиція, що висуваються однією зі сторін, які домовляються про що-небудь, а також при укладанні угоди, договору. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. —
2. —

Антоніми

1. —
2. —

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми:
• іменники: умовність,
• прикметники: умовний, умовлений
• дієслова: умовити
• прислівники: умовно

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

взаємна усна чи письмова домовленість

англійська: condition

польська: warunek російська: условие

вимога, пропозиція, що висуваються однією зі сторін

Джерела

• Словник УЛІФ: умова

Білоруська

Морфологічні та синтаксичні властивості

Іменник, жіночий рід.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. умова (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість