халтура
Перевірена версія
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | халту́ра | халту́ри |
| Р. | халту́ри | халту́р |
| Д. | халту́рі | халту́рам |
| З. | халту́ру | халту́ри |
| Ор. | халту́рою | халту́рами |
| М. | халту́рі | халту́рах |
| Кл. | халту́ро* | халту́ри* |
хал-ту́-ра
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -халтур-; закінчення: -а
Вимова
[ред.]Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- неякісно, непрофесійно, некомпетентно зроблена робота.
- підробіток не за основним місцем роботи; робота, яку можна виконати недоброякісно.
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ?? Виникло внаслідок зміни значення (а також вимови) слова хавтур, хавтура («плата натурою духівництву за відправлення різних обрядів», «поминки»). Сучасного значення набуло в післяреволюційні роки, особливо серед російських акторів. До широкого вжитку потрапило через театральний і злодійський жаргони.
Джерела
[ред.]- Словник УЛІФ: халтура
- Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 6: Ф — Я / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 569 с.