харитися

Матеріал з Вікісловника

Українська[ред.]

Вимова[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я ха́рюся (-сь) ха́рився (-сь) ха́ритимуся (-сь)  —
Ти ха́ришся ха́рився (-сь)
ха́рилася (-сь)
ха́ритимешся ха́рся
Він
Вона
Воно
ха́риться ха́рився (-сь)
ха́рилася (-сь)
ха́рилося (-сь)
ха́ритиметься  —
Ми ха́рим(о)ся (-мось) ха́рилися (-сь) ха́ритимем(о)ся (-мось) ха́рмося (-сь)
Ви ха́ритеся (-сь) ха́рилися (-сь) ха́ртеся (-сь)
Вони ха́раться ха́рилися (-сь) ха́ритимуться  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. ха́рачись
Дієприсл. мин. ч. ха́рившись
Безособова форма

харитися (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, зворотне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. II дієвідміна

Корінь: -хари-; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. заст. здійснювати статевий акт з кимось. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] [1]
  2. дратуватися, нервуватися, злитися. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Запостити проєкт і кожну хвилину заходити подивитися, чи хтось лайкає і харитись, бо ніхто не лайкає. Джерело — SlangZone).

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Етимологія[ред.]

Від слова харити, що походить від циг. хар — чоловічий статевий орган[1]

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів

Джерела[ред.]

  1. 1,0 1,1 Леся Ставицька, "Українська мова без табу", 2008, с. 383