шевлюга
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | шевлю́га | шевлю́ги |
| Р. | шевлю́ги | шевлю́г |
| Д. | шевлю́зі | шевлю́гам |
| З. | шевлю́гу | шевлю́ги, шевлю́г |
| Ор. | шевлю́гою | шевлю́гами |
| М. | на/у шевлю́зі | на/у шевлю́гах |
| Кл. | шевлю́го* | шевлю́ги* |
шев-лю́-га
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*a^ за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -шевлюг-; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- діал., покут.-буковин.. мерзотник, негідник ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Словничок діалектних слів // Федькович Ю. А. Твори: В 2-х т.: повісті, поезії / упоряд. предм М. Ф. Нечиталюка.-К.: Дніпро, 1984.