шелест

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Іменник, чоловічий рід.

Корінь: --

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий ◆ Шелестом опалого листя зітхає лісова стежка. М. Стельмах

Синоніми[ред.]

  1. шелестіння (рідше), шарудіння, шурхіт, шурхання (рідше), шерхіт, шерех, шемрання, шемріт, шемріння (рідше), шерх (розм.), шерхання (розм.), шерехтіння (розм.), шерхотіння (розм.), шелех (розм.), шамотіння (розм.), шамотня (розм.), шамотнява (розм.), шуршання [шурчання], шелепання (діал.), шелепотіння (діал.), шаркання, шваркання (розм.), шваркіт (розм.), лопотання (розм.), лопотіння (розм.), лопіт (розм.), лопотня (розм)

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • зменш.-пестливі форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]