Українська

I

Морфологічні та синтаксичні властивості

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	шпигу́ю	шпигува́в	шпигува́тиму	—
Ти	шпигу́єш	шпигува́в шпигува́ла	шпигува́тимеш	шпигу́й
Він Вона Воно	шпигу́є	шпигува́в шпигува́ла шпигува́ло	шпигува́тиме	—
Ми	шпигу́єм(о)	шпигува́ли	шпигува́тимем(о)	шпигу́ймо
Ви	шпигу́єте	шпигува́ли		шпигу́йте
Вони	шпигу́ють	шпигува́ли	шпигува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	шпигу́ючи
Дієприсл. мин. ч.	шпигува́вши
Безособова форма	шпиго́вано

шпигувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a. Відповідне дієслово доконаного виду — нашпигувати.

Корінь: -шпиг-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

МФА: [ʃpɪ̞ɦuˈwɑtɪ]
прослухати вимову^{?, файл}
УФ: [шпи^егува́ти]

Семантичні властивості

Значення

кул. начиняти шпиком, устромляючи його шматочками в спеціально зроблені надрізи ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Баба Надя чаклувала над сковородами й каструлями, шпигувала кролів або зайців. П. А. Загребельний, «День для прийдешнього», 1963 р. [СУМ-11] ◆ Великі шматки м'яса (по 1—1,5 кг) шпигують кусковим салом і обсмажують. Заливне з тушкованого м’яса, рецепт [СУМ-11]
перен., розм. настирливо, багато разів повчати когось, дорікати чим-небудь ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} * образно ◆ Страх, що зародився в його [Василевій] хисткій душі, шпигував і шпигував його: «А що ж ти зробив за останній час?» Семен Скляренко, «Карпати», 1954 р. [СУМ-11]

Синоніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

начиняти шпиком
Російська_ru: шпикова́ть ^(ru)

стежити за ким-небудь

Джерела

шпигувати II

Морфологічні та синтаксичні властивості

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	шпигу́ю	шпигува́в	шпигува́тиму	—
Ти	шпигу́єш	шпигува́в шпигува́ла	шпигува́тимеш	шпигу́й
Він Вона Воно	шпигу́є	шпигува́в шпигува́ла шпигува́ло	шпигува́тиме	—
Ми	шпигу́єм(о)	шпигува́ли	шпигува́тимем(о)	шпигу́ймо
Ви	шпигу́єте	шпигува́ли		шпигу́йте
Вони	шпигу́ють	шпигува́ли	шпигува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	шпигу́ючи
Дієприсл. мин. ч.	шпигува́вши
Безособова форма	шпиго́вано

шпигувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -шпиг-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

МФА: [ʃpɪ̞ɦuˈwɑtɪ]
прослухати вимову^{?, файл}
УФ: [шпи^егува́ти]