щезник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | ще́зник | ще́зники |
Р. | ще́зника | ще́зників |
Д. | ще́зникові ще́знику |
ще́зникам |
З. | ще́зника | ще́зників |
Ор. | ще́зником | ще́зниками |
М. | ще́зникові, ще́знику | ще́зниках |
Кл. | ще́знику | ще́зники |
ще́з-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -щезник-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- міфол. злий дух; лісовик. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від щезнути
Переклад[ред.]
Список перекладів | |