Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	яча́у	ячав	ячатиму	—
Ти	ячиш	ячав ячала	ячатимеш	яч
Він Вона Воно	ячить	ячав ячала ячало	ячатимуть	—
Ми	ячм(о)	ячали	ячатимем(о)	ячмо
Ви	ячите	ячали		ячте
Вони	яча́ать	ячали	ячитимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	ячачи
Дієприсл. мин. ч.	ячавши
Безособова форма	—

ячати (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -яч-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

жалібно кричати, квилити (про птахів, перев. лебедів) ◆ Чй то гуси́ кри́чать, //Чй ле́бедi ячять, //Чи́ ушкали́ гудуть, Чи́ мо́же козаки́ // Дніпро́мъ иду́ть? Fortunat Piskunov, «Слова изъ народной думы, про Хведора Безрадного», 1873 Джерело — Словница української (або Юговоруської) мови — Сторінка 121. ◆ За рікою безупинно дзвеніли, ячали, клекотіли і роїлися сизим хмаровинням перелітні птахи. Винничук, Юрій, «Chort zna shcho», 2004
розм. кричати, гомоніти (перев. про людей)

Найтісніша спорідненість
дієслова: від’ячати

Від пол. jenczęć? янчати 【Іларіон】

Список перекладів
Російська_ru: ячать ^(ru)

Список перекладів
Німецька_de: stöhnen ^(de) Російська_ru: ячать ^(ru)

Сербська

Дієслово.

◆ По Сербски ячати значитъ звучать, звѣнѣть – hallen, sonо, и стонать. По этой причинѣ, вѣроятно, въ сказкѣ Запорожскихъ Черкесъ Яцкая забора замѣнена порогомъ Звонецъ , «Чтенія въ Императорскомъ обществѣ исторіи и древностей», 1868

Найтісніша спорідненість

Від ??