єлей
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | єле́й | — |
| Р. | єле́ю | — |
| Д. | єле́ю єле́єві |
— |
| З. | єле́й | — |
| Ор. | єле́єм | — |
| М. | єле́ї єле́ю |
— |
| Кл. | єле́ю* | — |
є-ле́й
Іменник, неістота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -єлей-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- рослинна, переважно маслинова олія, що використовується для церковних обрядів; олива. ◆ А це прошу прийняти й записать на монастир мою малу лепту: ладан, смирну і єлей, — промовив нишком. Нечуй-Левицький, III, 1956, 366.
- перен. те, що заспокоює, втішає, вихваляє. ◆ У літературній критиці не можна терпіти ні солодкого єлею, ні замашної дубинки. Про багатство літератури, 1959, 102.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| рослинна, переважно маслинова олія | |
| те, що заспокоює, втішає, вихваляє | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: єлей
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 497.