ім’янаречення

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ім’янаре́чення	ім’янаре́чення
Р.	ім’янаре́чення	ім’янаре́чень
Д.	ім’янаре́ченню	ім’янаре́ченням
З.	ім’янаре́чення	ім’янаре́чення
Ор.	ім’янаре́ченням	ім’янаре́ченнями
М.	ім’янаре́ченні ім’янаре́ченню	ім’янаре́ченнях
Кл.	ім’янаре́чення	ім’янаре́чення

і-м’я-на-ре́-чен-ня

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ім’я-; префікс: на-; корінь: -реч-; суфікси: -ен-н; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. надання імени. ◆ У їхньому 【досліджень】 підґрунті — емпіричний матеріал, значною мірою зафіксований на Укр. Поліссі. Те саме стосується доробку рос. етнолога А.Байбуріна, який плідно досліджував обрядовий контекст, зокрема, обрізання пуповини, закопування плаценти, обмивання дитини та породіллі, ім’янаречення, отримання долі тощо (1993).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: имянаречение (ru) сер.