існувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	існу́ю	існува́в	існува́тиму	—
Ти	існу́єш	існува́в існува́ла	існува́тимеш	існу́й
Він Вона Воно	існу́є	існува́в існува́ла існува́ло	існува́тиме	—
Ми	існу́єм(о)	існува́ли	існува́тимем(о)	існу́ймо
Ви	існу́єте	існува́ли		існу́йте
Вони	існу́ють	існува́ли	існува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	існу́ючи
Дієприсл. мин. ч.	існува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	існу́ваний
Безособова форма	існу́вано

іс-ну-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -існ-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [isnʊˈu̯ɑte] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. бути в дійсності; бути. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. бути живим; жити. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: існувати
• Існувати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.