бути

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

бу́-ти

Дієслово.

Вимова[ред.]

МФА: ['butɪ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. існувати ◆ Грає кобзар, виспівує — Аж лихо сміється... «Була колись гетьман­щина, Та вже не вернеться» Шевченко
  2. уживається на означення наявності кого-, чо­го-небудь десь, у когось ◆ У Франка є прекрасна річ —лірична драма «Зів'яле листя» Коцюбинський
  3. безос. ◆ Землі у нас було сім чи сім з половиною десятин Довженко
  4. тільки майб. ч., безос, розм. уживається при наближеному визначенні кількості, ваги, віддалі тощо ◆ Розглянувшись уважно, Остап зміркував, що звідси до Кишниці, де стояв вітряк Якимів, буде верст з тридцять Коцюбинський
  5. знаходитися, перебувати де-небудь ◆ За Прутом була Туреччина Коцюбинський
  6. тільки мин. або майб. ч., у кого, рідко до кого. при­йти, приїхати куди-небудь, до когось; відвідати кого-, що-небудь ◆ Попрощавсь Кармель із дружиною, і чу­ли товариші, що промовив він до дружини «буду до тебе» Марко Вовчок
  7. тільки мин. або майб. ч. трапитися, статися ◆ — Та не дуже ж то й заснула од думок та гадок, що з нею завтра буде! Квітка-Основ'яненко
  8. настати (про час, пору року, погоду і т. ін.) ◆ Поки, каже, доїдемо, то і день буде Квітка-Основ'яненко
  9. тільки мин. або майб. ч., кому, розм. дістатися, випасти на долю кого-небудь (перев. про покарання за провину) ◆ — Якби ти знала, що мені вчора було за те, що з тобою ходила гойдатися до Ривки... Леся Українка
  10. безос. ◆ Було їй уже за той модний передчасний хвіст [зачіску], крити­кували на шкільних комсомольських зборах Гончар
  11. тільки майб. ч., безос, розм. вистачити ◆ Ви­ходить тоді отаман сам з пущі і промовляє до неї: «Від­дай, пані, гроші! Пожила ти у золоті, у розкоші, буде вже з тебе: дай іншим!» Марко Вовчок
  12. за ким, розм. перебувати у шлюбі з ким-не-будь (про жінку) ◆ — Мамо моя! — плаче [Наталя],— не губіть мене, молодої, не топіть за Гурчем. Лучче мені вмерти, як за ним бути! Марко Вовчок
  13. тільки майб. або мин. ч., з кого, розм. стати ким-небудь, набувши певних знань, рис і т. ін. ◆ — Віддай, — каже,— твою дочку за мого сина, то побачиш, яка з неї буде невсипуща хазяйка
  14. уживається як зв'язка у складеному присудку (форма теп. ч. е, єсть часто пропускається) ◆ Чого ж тепер заплакав ти? Чого тепер тобі, старому, У цій неволі стало жаль — Що світ зав'язаний, закритий! Що сам єси тепер москаль..? Шевченко
  15. безос. ◆ Неспокійно було в селі Коцюбинський
  16. тільки мин. ч., безос, розм. у поєднанні з інфін. уживається для підкреслення доці­льності якої-небудь дії в минулому ◆ [Молоди й хлопець:] Було їм [переможцям] про славу наших предків заспівати, щоб знали силу нашого народу! Леся Українка
  17. тільки майб. ч. у поєднанні з інфінітивом уживається як допоміжне дієслово для творення майбутнього часу ◆ Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! — Геть думи сумні! Леся Українка
  18. тільки мин. ч. у поєднанні з особовими формами мин. ч. дієслів уживається як допоміжне дієслово для творення давноминулого часу ◆ Лукаш нахиляється, знаходить вербову сопілку, що був кинув, бере її до рук і йде по білій галяві до берези Леся Українка

Синоніми[ред.]

  1. існувати

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • дієслова: бува́ти, вибу́ти, відбу́тися, добу́ти, добува́ти, збу́ти, збу́тися, здобу́ти, здобу́ти, здобува́ти, здобу́тися, знебу́тися (втомитися), ізнебу́тися (сумувати), набу́ти, набувати оббу́тися (освоїтися), перебува́ти, підбува́ти (прибувати потроху), побутува́ти, позбува́ти, позбу́тися, прибуткува́ти, роздобу́ти, убу́тися (звикнути)
  • іменники: бува́лець (досвідчена людина), бува́ло, бу́дькó, бува́ль (бувальщина), бува́льці (бувати у бувальцях), бува́лиці (те саме) бува́личі (те саме), бува́льщина, бу́ду́чина́, бу́ду́чність, бу́ду́щина, будько́ (той, хто обіцяє, кажучи "буде" чи "буду"; бувалий чоловік, який хвалиться своїми пригодами), бу́тність (перебування), буття́, вибуття́, ви́добуток, відбу́т (збут), відбу́ток (повинність), відбу́тка (те саме), відбу́ча (те саме), добу́ванка (добува́ння), добува́ч, добудча́ (незаконнонароджена дитина), добу́ток, збу́дьок (малоцінний предмет, який продають, аби збути з рук), збут, збу́ток (збут, здійснення), здо́ба (здо́бич), здобу́ток, здобувани́на, здобуття́, набува́ч, набу́ток, одбу́ток, одбу́ча (відбуток), перебува́ння, побу́вка, по́бут, побу́ток (побут), побуто́вець, побутові́зм, побуто́вщина, прибу́ти, прибу́дки (придбане), прибу́лець, при́бутень (прибулий; який збільшує кількість), прибу́ток, пробува́ння, пробу́ток (життя, існування), пробу́тки (те саме), пробува́лисько (місцеперебува́ння), роздубува́льник, роздобу́день, роздобу́ток, роздобуття́ (здобуття), убу́ток (від'їзд, збиток)
  • прикметники: бува́лий, бу́лий, бу́ду́чий (майбутній), буду́чний, бу́ду́щий, бу́тній (присутній), ви́булий, добува́льний, добувни́й, добу́тний (здобутий, доступний), збу́тний (непотрібний, зайвий), знебу́лий (виснажений), набутни́й, невідбутни́й, незбу́тній, непозбутни́й, перебу́тний (минущий), прибу́лий, прибутни́й (той, що прибуває, додається), прибу́тній (чужий, прибулий), пробува́лий (досвідчений), пробу́тий (пережитий), роздобутний (похід), убутни́й (який зменшується, який приносить збитки, який іде на ущерб - про Місяць)

Етимологія[ред.]

споріднене з

Морфоетимологія[ред.]

морфемні відміни


Переклад[ред.]


Похідні від "бути"[ред.]

  • від "бути" (інфінітив): буття
  • від "є", скорочений варіант від "єсть" (дійсний спосіб, теперішній час, третя особа однини): (російська: есть, польська: jest, грецька: esti, латинська: est, німецька: ist, англійська: is, французька: est): істина; іс(т)нування; істота; єство
  • від "суть" (третя особа, давня форма множини): суще; сущий; суть; сутність; присутність
Прим.: В запитанні "Що це є?" ---- "що" є суб'єктом, "є" ---- предикатом. При логічному наголосі на предикаті, "є" є похідним від "єсть"; при логічному наголосі на суб'єкті ---- похідним від "суть", "суще"