Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	живу́	жи́в жила́	жи́тиму	—
Ти	живе́ш	жи́в жила́	жи́тимеш	живи́
Він Вона Воно	живе́	жи́в жила́ жи́ло́	житимуть	—
Ми	живе́м (-емо́)	жи́ли	жи́тимем(о)	живі́м(о)
Ви	живете́	жи́ли		живі́ть
Вони	живу́ть	жи́ли	жи́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	живучи́
Дієприсл. мин. ч.	жи́вши
Безособова форма	—

жи-ти

Корінь: -жи-; дієслівне закінчення: -ти.

вести існування, бути живим ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Тільки тим історія належить, хто сьогодні бореться й живе. Василь Симоненко, «Нашої заслуги в тім не бачу…»
проживати у певному місці ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: життя, життєпис прикметники: житловий, життєвий

Від ??

Список перекладів
Іспанська_es: vivir ^(es) Італійська_it: vivere ^(it) Англійська_en: live ^(en) Німецька_de: leben ^(de) Польська_pl: żyć ^(pl) Російська_ru: жить ^(ru) Румунська_ro: trăi ^(ro) Французька_fr: vivre ^(fr)

Список перекладів