ґрунь

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ґру́нь	ґру́ні
Р.	ґру́ня	ґру́нів
Д.	ґру́ню ґру́неві	ґру́ням
З.	ґру́нь	ґру́ні
Ор.	ґру́нем	ґру́нями
М.	ґру́ні ґру́ню	ґру́нях
Кл.	ґру́ню*	ґру́ні*

ґру́нь

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ґрунь-.

Вимова

• МФА : [ˈɡrˈunʲ] (одн.), [ˈɡrunʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. діал. на Гуцульщині верх, найвища частина гори. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: ґрунь