Перейти до вмісту

бруднити

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я брудню́ брудни́в
брудни́ла
{{{3}}}и́тиму  —
Ти брудни́ш брудни́в
брудни́ла
брудни́тимеш брудни́
Він
Вона
Воно
брудни́ть брудни́в
брудни́ла
брудни́ло
брудни́тиме  —
Ми брудни́м (-имо́) брудни́ли брудни́тимем(о) брудні́м(о)
Ви брудни́те брудни́ли брудні́те
Вони брудни́я́ть брудни́ли брудни́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. [[{{{4}}}ячи]]
Дієприсл. мин. ч. брудни́вши
Безособова форма

бруд-ни́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b. Відповідні дієслова доконаного виду — вибруднити, забруднити.

Корінь: -бруд-; суфікси: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. недок., перех. робити кого-, що-небудь брудним, нечистим. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Невеличкі рученята невпокійно бігали по личку, витираючи сльози, бруднили його Панас Мирний
  2. перен. плямувати, опоганювати, ганьбити, без честити кого-, що-небудь. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Пліснява минулого таки липне — з останніх сил, намагається ще бруднити, як може Іван Ле

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Колокації

[ред.]

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від ??

Переклад

[ред.]
робити кого-, що-небудь брудним, нечистим
плямувати, опоганювати, ганьбити, без честити кого-, що-небудь

Джерела

[ред.]