брунька

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бру́нька	бру́ньки
Р.	бру́ньки	бру́ньок
Д.	бру́ньці	бру́нькам
З.	бру́ньку	бру́ньки
Ор.	бру́нькою	бру́ньками
М.	бру́ньці	бру́ньках
Кл.	бру́нько*	бру́ньки*

бру́ньк-а

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -брунь-; суфікс: -к-; закінчення: -а

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Брунька

Брунька

Значення

1. ще не розвинений пагін рослини, зачаток квітки або стебла з листям. ◆ Гай ожива. На гілках уже скрізь поналивало бруньки Франко ◆ Зазеленїла на землї перша весїння травичка, понадувались на деревах бруньки, ожив тихий Удай і мірно покотив свої каламутні, весїнні хвилї. Школиченко М., «Між народ» Джерело — commons:Часопис_Зоря._1894._14.pdf.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: брунечка

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: брунька