дотеп

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	до́теп	до́тепи
Р.	до́тепу	до́тепів
Д.	до́тепові до́тепу	до́тепам
З.	до́теп	до́тепи
Ор.	до́тепом	до́тепами
М.	на/у до́тепу	на/у до́тепах
Кл.	до́тепу*	до́тепи*

до́-теп

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: до-; корінь: -теп-.

Вимова

• МФА : [ˈdɔtep] (одн.), [ˈdɔtepe] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. те ж саме, що дотепність. ◆ …А може ти й кого сховала вже, га? І, радіючи вельми з такого свого дотепу, Чуб засміявся, тішачись у душі, що він сам один здобувся на ласу в Солохи. М. В. Гоголь, «Різдвяна ніч» Джерело — uvan.org/uploads/narodna-volia/1941/Narodna-vola-1941-010.pdf.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Польськаpl: dowcip (pl) чол.

Джерела

• Словник УЛІФ: дотеп