дієприкметник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | дієприкме́тник | дієприкме́тники |
Р. | дієприкме́тника | дієприкме́тників |
Д. | дієприкме́тнику дієприкме́тникові |
дієприкме́тникам |
З. | дієприкме́тник | дієприкме́тники |
Ор. | дієприкме́тником | дієприкме́тниками |
М. | на/в дієприкме́тнику | на/в дієприкме́тниках |
Кл. | дієприкме́тнику* | дієприкме́тники* |
ді-є-прик-ме́т-ник
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -дієприкметник-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- лінгв. іменна форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована, і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|