евфемізм
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | евфемізм | евфемізми |
Р. | евфемізму | евфемізмів |
Д. | евфемізмові евфемізму |
евфемізмам |
З. | евфемізм | евфемізми |
Ор. | евфемізмом | евфемізмами |
М. | на/у евфемізмі | на/у евфемізмах |
Кл. | евфемізму* | евфемізми* |
ев-фе-мíзм
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -евфемізм-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- лінгв. слово чи вираз, яким замінюють у мові грубе, непристойне, з неприємним емоціональним забарвленням слово ◆ Користуємось синонімами.. у випадках так званого евфемізму…, тобто для заміни слів з неприємним змістом або забарвленням іншими словами, які не викликають грубих, неприємних і неприйнятних уявлень і почувань (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 61)
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від гр. εὐφημισμός — пом’якшений вислів, де εύ означає добре, а φημί - говорю, кажу
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 453. — http://sum.in.ua/s/evfemizm