різновид

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	різно́вид	різно́види
Р.	різно́виду	різно́видів
Д.	різно́видові різно́виду	різно́видам
З.	різно́вид	різно́види
Ор.	різно́видом	різно́видами
М.	на/у різно́виду	на/у різно́видах
Кл.	різно́виду*	різно́види*

різ-но́-вид

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -різн-; інтерфікс: -о-; корінь: -вид-.

Вимова

• МФА : [rʲiˈznɔu̯ed] (одн.), [rʲiˈznɔu̯ede] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. окремий вид якої-небудь загальної категорії, типу, явища і т. ін. ◆ немає прикладів застосування.
2. усяке відхилення від морфологічного типу того чи іншого виду. ◆ немає прикладів застосування.
3. біол. група окремих представників у межах одного виду, що відрізняються певними особливостями від інших представників того самого виду. ◆ немає прикладів застосування.
4. представник такої групи. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Холоніми

1. —
2. —
3. —
4. група

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Походить від різно- + вид:

• перша частина від рі́зний, заст. рі́жний, розний «різний», заст. ріжни́ця «різниця, ріжно́та «різноманітність» Нед, різнаці́я «роз'єднання, різноголосся», різни́ця, різно́ці́я «розбіжність, розбрід» Г, Пі, різня́ «різниця, відмінність, розбіжність, розрив» Нед, різнь «ворожнеча, розходження», ро́зниця «у виразі у розницю «окремо, нарізно, вроздріб») Нед, розня́ «різнь» Нед, різни́ти «роз'єднувати; (заст.) фальшивити (в хорі, оркестрі); [не бути у згоді, відокремлювати від чогось; (про рушницю) розсипати дріб)», заст. ріжни́ти «розрізняти Нед; ворогувати О», зрі́зна, на́різний, одрі́зне «осторонь, збоку, окремо» Нед, по́різно, по́розницею Нед, розрі́знений, розрі́знювальний, розрізня́льний, розрозни́ти «розігнати» Нед; — рос. разный, заст. розный, білор. розны, др. розьныи, пол. różny, чеськ. různý, словац. rôzny, в.-луж. rózno «нарізно, різно», болг. мак. ра́зен, сербохорв. ра̑знӣ (тільки мн.) «різні, різноманітні», словен. rázen, стсл. разьнъ; — psl. *orzьnъ, похідне від *orz- «роз-». — Фасмер III 434, 496; КЭСРЯ 381; Полянский Этимология 1964, 102; Brückner 466; Machek ESJČ 526; Ноlub—Кор. 319; Schuster-Sewč 1242; Младенов 546; Skok III 114—115. — Див. ще роз-.

• друга від вид, вида́лець «той, хто багато всього бачив» Ж, вида́льщина «бачена, відома річ» Ж, виде́ць «спостерігач, свідок» ви́диво, ви́дище «сон, привид» Ж, виді́вка «листівка», ви́дло «видне місце» Ж, ви́дмо «привид, мара» Ж, ви́дьмище «тс.» Ж, видна́к «відкрите місце» Я, видничо́к «видне місце, поличка в кутку сіней» Я, видно́ «погляд, вигляд; світле місце» Ж, виднота́ ви́до́к «видне місце» Г, ВеБ, видо́ви́сько СУМ, Ж, видо́вище, вида́лий «досвідчений», вида́нський «бачений», вида́тий «з великим обличчям», ви́ди́мий, видки́й Ж, видючий, видющий, видимо, ви́дно, ви́днося Me, ви́нно «видно» Ж, видитися «увижатися», ви́діти, видні́ти, відова́ти «бачити» Ж, зви́дини «розвідини» Ж, зви́дити «вибачити, пробачити», звидні́тися «завитися», завадити «позаздрити», зави́дувати «заздрити» Г, Ж, зави́да «заздрісна людина», зи́ви́дки, зави́дник Г, Ж, завидь Ж, зави́дько, завидощі, зави́дливий, завидний «гідний заздрощів; заздрісний Ж; помітний Г», завидущий завидющий, зави́дка, зави́дко, завидна, напови́д «видіння, образ» Ж, напов́идний «зовнішній, уявний; привабливий, мальовничий» Ж,навидноті́, навидноці́, наро́звидні, не́вид «пекло» Ж, невида́ль «дивина» Ж, невида́льце «тс.», невиди́мка, невидок «темне місце» ВеЛ, невида́нський «небувалий, дивовижний», невидомий «темний, непроглядний», непови́дний «непоказний», о́вид «обрій, виднокруг», обвидні́ти, пови́дному, пови́дну, пр́ивид, при́видок «привид», про́вид «провидіння» Ж. прови́да «привид» Ж, прови́дець, прови́диця, провиді́ння, провидли́вість Ж, про́ви́дно «сутінки, світанок» Ж, прови́джувати, прови́діти, розви́дніти, розвиднятися, увижа́тися; — рос. болг. мак. вид, білор. від, др. видъ, пол. в.-луж. wid, чеськ. словац. vid, н.-луж. widanje «вид, видимість», сербохорв. ви̑д, словен. vid, стсл. видъ;— psl. vidъ < psl. *veid-; — споріднене з лит. véidas «лице», лат. veids «вид, форма», готська witan, witaida «дивитися на що-небудь, споглядати», кімр. dwydd «присутність, наявність», лат. лат. video «бачу», гр. (Φ)εἶδος «вид, форма»; праіндоєвр. *ṷeid-, праіндоєвр. *ṷid- «дивитися; знати».— Шанский ЭСРЯ І 3, 93; Фасмер І 312; Преобр. І 82—83; Brückner 613—614; Machek ESJČ 688; БЕР I 143, 145—146; Стоянов 39; Skok III 586; Trautrnann 358; Walde—Hofm. II 784—785; Pokorny 1127.

Переклад

окремий вид якої-небудь загальної категорії, типу, явища і т. ін.

усяке відхилення від морфологічного типу того чи іншого виду

група окремих представників у межах одного виду, що відрізняються певними особливостями від інших представників того самого виду

представник такої групи

Джерела

• Словник УЛІФ: різновид
• Різновид // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.