тип
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина | обм. ч. |
|---|---|---|---|
| Н. | тип | типи | типи |
| Р. | типа | типів | типів |
| Д. | типу типові |
типам | — |
| З. | тип | типи | типи |
| Ор. | типом | типами | — |
| М. | типі | типах | — |
| Кл. | типе* | типи* | — |
тип
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -тип-.
Вимова
[ред.]- МФА: одн. [ˈtɪp], мн. [ˈtɪpe]
- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- Зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ.
- Найвища категорія в систематиці тварин і рослин, що об'єднує споріднені класи.
- Характерна будова тіла, зовнішність людини, пов'язані з її належністю до певної етнічної категорії.
- Художній образ у літературі та мистецтві, у якому узагальнено найхарактерніші риси певної групи людей.
- Категорія людей, об'єднаних якимись характерними рисами (соціальними, національними, професійними тощо), а також яскравий її представник.
- Людина, що відрізняється від інших якимись характерними особливостями (у зовнішності, поведінці, напрямі думок і т. ін.).
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
[ред.]Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Словник УЛІФ: тип
- Тип // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.