ґрунь
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | ґру́нь | ґру́ні |
Р. | ґру́ня | ґру́нів |
Д. | ґру́ню ґру́неві |
ґру́ням |
З. | ґру́нь | ґру́ні |
Ор. | ґру́нем | ґру́нями |
М. | ґру́ні ґру́ню |
ґру́нях |
Кл. | ґру́ню* | ґру́ні* |
ґру́нь
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -ґрунь-.
Вимова[ред.]
- МФА : [ˈɡrˈunʲ] (одн.), [ˈɡrunʲi] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- діал. на Гуцульщині верх, найвища частина гори. [≈ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |