Биківці

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	—	Би́ківці
Р.	—	Би́ківць
Д.	—	Би́ківцям
З.	—	Би́ківці
Ор.	—	Би́ківцями
М.	—	Би́ківцях
Кл.	—	Би́ківці*

Би́-ків-ці

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання мн. <ч 5a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються; власна назва (топонім).

Корінь: -Бик-; суфікси: -ів-ц; закінчення: -і.

Вимова

• МФА: [ˈbɪkʲiu̯t͡sʲi]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. геогр. село в Україні, Тернопільській області. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від бик + -ів + -ц, далі д.-грец. βοῦς «бик», далі від праіндоєвр. *gwous «бик».

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: Биківці