Україна
|
Див. також україна. |
Українська
[ред.]Морфологічні та синтаксичні властивості
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | Украї́на | Украї́ни |
| Р. | Украї́ни | Украї́н |
| Д. | Украї́ні | Украї́нам |
| З. | Украї́ну | Украї́ни |
| Ор. | Украї́ною | Украї́нами |
| М. | Украї́ні | Украї́нах |
| Кл. | Украї́но* | Украї́ни* |
У-кра-ї́-на
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка). Префікс: У-; корінь: -край-; суфікс: -ин-; закінчення: -а
Вимова
[ред.]
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- геогр. країна в Центрально-Схiдній Європі, межує з Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою. Через море межує ще й з Болгарією, Туреччиною та Грузією.
Синоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Усталені словосполучення, фразеологізми
[ред.]Споріднені слова
[ред.]- зменш.-пестливі форми:
- іменники: край, країна, окраєць, україна
- прикметники:
- дієслова: краяти
- прислівники:
Етимологія
[ред.]Від укр. укра́ї́на, далі від д.-рус. ѹкраина «прикордонна місцевість». Пор. укр. україна, рос. украина, білор. украіна «місцевість за межами Білорусі, куди їздять на заробітки; країна, яка лежить на межі або за межами батьківщини чи області» (Носович), пол. ukraina «прикордонний край; окраїна; далекі краї; край світу», чеськ. ukraina, словац. ukrajina, в.-луж. wukrajina, болг. украйна, мак. украина, словен. ukrajína. — Похідне утворення від край. — Фасмер IV 156—157. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 6: У — Я / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 568 с. ISBN 978-966-00-0197-8.