Пригарівка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	Пригарівка	—
Р.	Пригарівки	—
Д.	Пригарівці	—
З.	Пригарівку	—
Ор.	Пригарівкою	—
М.	Пригарівці	—
Кл.	Пригарівко*	—

При-га-рів-ка

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка); власна назва (топонім).

Префікс: При-; корінь: -гар-; корінь: -ів-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: [preɦɐrʲiu̯kɐ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. геогр. село в Україні, у Кременчуцькому районі Полтавської області, кол. назва Міняйлівка. ◆ Село Пригарівка, яке виникло на чумацькому шляху і мало першу назву Міняйлівка (бо тут чумаки обмінювали заморених волів на свіжих, оплачуючи своїм товаром — сіллю), мало свою назву і своїх землевласників. Після скасування кріпосного права, основні масиви землі належали великому землевласнику Родзянку, який жив у Санкт-Петербурзі, а управління маєтком розташовувалося у Миргороді. ◆ Із з 1870 року, як свідчить офіційний документ — метрика, — призначений священик Сімеон С о к о л о г о р с ь к и й , котрий веде значну просвітницьку роботу як у самому селі Пригарівці, так і у прилеглих козацьких хуторах, що відносились до приходу Різдвяно-Іоанно-Предтеченської церкви. Ці хутори станом на 1887 рік відносилися до Бригадирівської, а згодом — до Бреусівської волості.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• Пригарівська сільрада

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: Пригарівка