поєднує речення, протиставлені змістом одне одному; значенням близький доале, проте, навпаки. ◆ Згода дім будує, а незгода руйнує Матвій Номис
із часткою не (сполучення н е, або а н е) поєднує речення (або члени речення), з яких одне виключається іншим. ◆ Не питай старого, а бувалого Матвій Номис
поєднує речення (або члени речення), не відповідні одне одному змістом, причому зміст другого суперечить сподіваному змістові, що випливає з першого;але, проте, однак. ◆ Бачить під лісом, а не бачить під носом Матвій Номис
поєднує протилежні змістом речення або члени речення, які мають відтінок допустовості;проте, однак, все-таки. ◆ - Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше — спати, спати, І спати на волі Т. Г. Шевченко
поєднує підрядне допустове речення з головним. ◆ Коли ідеш ти самотою, То хоч якатвоя тропа, А перед безвістю глухою Душа опиниться сліпа М. Т. Рильський
поєднує члени речення або й цілі речення, в яких зіставляються одночасні дії;значенням наближається дотим часом, у той же час. ◆ Катерину чорнобриву В полі поховали, А славнії запорожці В степу побратались Т. Г. Шевченко
приєднувальний
приєднує нові речення або члени речення при послідовному викладі думок, описові ряду предметів чи явищ.◆ Багатим та скупим вливали Розтопленеє срібло в рот. А брехунів там заставляли Лизать гарячих сковород Котляревський
у сполученні з прислівниками часу або словами, що означають час, уживається для поєднання речень або членів речення, зв'язаних між собою часовою послідовністю.◆ [Русалка Польова:] Мак мій жаром червонів, а тепер він почорнів Леся Українка
поєднує речення, які виражають послідовність подій або порядок розташування чого-небудь у просторі.◆ Виходжу я од Марусі, і вона мене до воріт доводить, а за нею дітки то-потять дрібненько-важкенько… Марко Вовчок
приєднує до того чи іншого слова в реченні наступне речення або члени речення, які розвивають, доповнюють висловлену думку.◆ Люди дивуються, що я весела: надійсь, горя-біди не знала. А я зроду така вдалася Марко Вовчок
приєднує речення мети, часу, причини, умови, надаючи їм більшої виразності, посилюючи їх значення.◆ Цар Микола її [волю] приспав. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить Т. Г. Шевченко
приєднує вставні слова або речення у такому ж самому значенні.◆ В тім городі жила Дидона, А город звався Карфаген, Розумна пані і моторна, Для неї трохи сих імен Котляревський
приєднує речення, які вказують на результат дії, що випливає з попереднього речення.◆ Голова задумала, а ноги несуть Матвій Номис
у сполуч. зі сл.тому, через те, отже, значить і т. ін. приєднує речення або члени речення, які вказують на висновок, що випливає з попереднього речення.◆ Як і кожному авторові, а значить, і мені хотілось, щоб переклади вийшли найкращими М. М. Коцюбинський
у сполуч. зі сл.все через. приєднує речення або члени речення, в яких розкривається причина того, про що йшла мова раніше.◆ Не знаю вже, що з собою діяти. А все через перевтому М. М. Коцюбинський
уживається на початку речень, в основному питальних.◆ Підійшов до іх сусіда, привітавсь та й каже: «А чи чули ви, що коло Чорного гаю розбої?» Марко Вовчок
уживається на початку речень, що виражають несподіваний перехід до іншої думки або теми розмови.◆ Може б Ви вияснили їм [редакторам] мету обміну часописами. Буду дуже вдячний за поміч. А що чували про ювілейний збірник «Свободи»? М. М. Коцюбинський
приєднально-підсилювальний
у сполуч. із займ. і присл.як, який, скільки, що та ін. приєднує речення (здебільшого пптальні чи окличні) або члени речення, підсилюючи виразність їх змісту.◆ Здоровенька була, Лисичко! Поласуй з нами, молодичко! А виноград же то який! Л. І. Глібов
виражає здогад, здивування і т. ін.◆ Яким, видно, помітив гнідкову думку й почав його докоряти: — А, не хочеш? Угинаєшся?.. Не хотів і Яким уставати, та, бач, збудили... (Панас Мирний, Зібрання творів, том IV, 1955, 310);
виражає незадоволення, досаду, погрозу, злорадство.◆ Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі.. — А-а! не дратуйте ж бо!.. (Коцюбинський, Зібрання творів, І, 1955, 199);
виражає переляк, відчай, біль.◆ Щоб оце хтось прийшов на виноградник, зрубав його, спалив, знищив хліб святий — а-а! (Коцюбинський, Зібрання творів, І, 1955, 203);
прослухати вимову?, файл