а

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

іменник[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. а́ а́
Р. а́ а́
Д. а́ а́
З. а́ а́
Ор. а́ а́
М. а́ а́
Кл. а́* а́*

а́

Іменник, неістота, середній рід, незмінний (тип відмінювання 0 за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -а-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука «а».◆ — Сергійку, напиши на дошці літеру «а», будь ласка.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від грецької Α, α

Переклад[ред.]

Список перекладів

Сполучник[ред.]

Сполучник.


Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

протиставний
  1. поєднує речення, протиставлені змістом одне одному; значенням близький до але, проте, навпаки. ◆ Згода дім будує, а незгода руйнує Номис
  2. із часткою не (сполучення н е, або а н е) поєднує речення (або члени речення), з яких одне виключається іншим. ◆ Не питай старого, а бувалого Номис
  3. поєднує речення (або члени речення), не відповідні одне одному змістом, причому зміст другого суперечить сподіваному змістові, що випливає з першого; але, проте, однак. ◆ Бачить під лісом, а не бачить під носом Номис
  4. поєднує протилежні змістом речення або члени речення, які мають відтінок допустовості; проте, однак, все-таки. ◆ - Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше — спати, спати, І спати на волі Шевченко
  5. поєднує підрядне допустове речення з головним. ◆ Коли ідеш ти самотою, То хоч якатвоя тропа, А перед безвістю глухою Душа опиниться сліпа Рильський

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
зіставний
  1. поєднує члени речення або й цілі речення, в яких зіставляються одночасні дії; значенням наближається до тим часом, у той же час. ◆ Катерину чорнобриву В полі поховали, А славнії запорожці В степу побратались Шевченко
приєднувальний
  1. приєднує нові речення або члени речення при послідовному викладі думок, описові ряду предметів чи явищ. ◆ Багатим та скупим вливали Розтопленеє срібло в рот. А брехунів там заставляли Лизать гарячих сковород Котляревський
  2. у сполученні з прислівниками часу або словами, що означають час, уживається для поєднання речень або членів речення, зв'язаних між собою часовою послідовністю. ◆ [Русалка Польова:] Мак мій жаром червонів, а тепер він почорнів Леся Українка
  3. поєднує речення, які виражають послідовність подій або порядок розташування чого-небудь у просторі. ◆ Виходжу я од Марусі, і вона мене до воріт доводить, а за нею дітки то-потять дрібненько-важкенько… Марко Вовчок
  4. приєднує до того чи іншого слова в реченні наступне речення або члени речення, які розвивають, доповнюють висловлену думку. ◆ Люди дивуються, що я весела: надійсь, горя-біди не знала. А я зроду така вдалася Марко Вовчок
  5. приєднує речення мети, часу, причини, умови, надаючи їм більшої виразності, посилюючи їх значення. ◆ Цар Микола її [волю] приспав. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить Шевченко
  6. приєднує вставні слова або речення у такому ж самому значенні. ◆ В тім городі жила Дидона, А город звався Карфаген, Розумна пані і моторна, Для неї трохи сих імен Котляревський
  7. у сполуч. зі сл. іноді, крім того, найбільше, особливо, може; тим більше, головне, по-друге та ін. приєднує речення і члени речення, які додатково характеризують або оцінюють висловлену думку. ◆ Уся хатня робота припала Гафійці, а найбільше мороки завдавали їй свині Коцюбинський
  8. приєднує речення, які вказують на результат дії, що випливає з попереднього речення. ◆ Голова задумала, а ноги несуть Номис
  9. у сполуч. зі сл. тому, через те, отже, значить і т. ін. приєднує речення або члени речення, які вказують на висновок, що випливає з попереднього речення. ◆ Як і кожному авторові, а значить, і мені хотілось, щоб переклади вийшли найкращими Коцюбинський
  10. у сполуч. зі сл. все через. приєднує речення або члени речення, в яких розкривається причина того, про що йшла мова раніше. ◆ Не знаю вже, що з собою діяти. А все через перевтому Коцюбинський
  11. уживається на початку речень, в основному питальних. ◆ Підійшов до іх сусіда, привітавсь та й каже: «А чи чули ви, що коло Чорного гаю розбої?» Марко Вовчок
  12. уживається на початку речень, що виражають несподіваний перехід до іншої думки або теми розмови. ◆ Може б Ви вияснили їм [редакторам] мету обміну часописами. Буду дуже вдячний за поміч. А що чували про ювілейний збірник «Свободи»? Коцюбинський
приєднально-підсилювальний
  1. у сполуч. із займ. і присл. як, який, скільки, що та ін. приєднує речення (здебільшого пптальні чи окличні) або члени речення, підсилюючи виразність їх змісту. ◆ Здоровенька була, Лисичко! Поласуй з нами, молодичко! А виноград же то який! Глібов
єднальний
  1. діал. має значення спол. «і». ◆ Коню сивий, будь щасливий а не спотикайся Чубинський


Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів

частка[ред.]

Частка.

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. питальна або спонукальна для підсилення мови.

вигук[ред.]

Вигук.

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. виражає здогад, здивування і т. ін. ◆ Яким, видно, помітив гнідкову думку й почав його докоряти: — А, не хочеш? Угинаєшся?.. Не хотів і Яким уставати, та, бач, збудили... (Панас Мирний, Зібрання творів, том IV, 1955, 310);
  2. виражає незадоволення, досаду, погрозу, злорадство. ◆ Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі.. — А-а! не дратуйте ж бо!.. (Коцюбинський, Зібрання творів, І, 1955, 199);
  3. виражає переляк, відчай, біль. ◆ Щоб оце хтось прийшов на виноградник, зрубав його, спалив, знищив хліб святий — а-а! (Коцюбинський, Зібрання творів, І, 1955, 203);

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів

Джерела[ред.]

Білоруська
[ред.]

Болгарська
[ред.]

Кетська
[ред.]

Македонська
[ред.]

Мокшанська
[ред.]

Російська
[ред.]

Сербська
[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
  • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.