аб'юрація
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | аб'юра́ція | — |
| Р. | аб'юра́ції | — |
| Д. | аб'юра́ції | — |
| З. | аб'юра́цію | — |
| Ор. | аб'юра́цією | — |
| М. | аб'юра́ції | — |
| Кл. | аб'юра́ціє* | — |
а-б'ю-ра́-ці-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються; власна назва (топонім).
Корінь: -аб'юрац-; суфікс: -і; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА: [ɐbjʊˈrɑt͡sʲijɐ]
послухати вимову:
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- прилюдне зречення віри або своїх переконань. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ?
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |
Джерела[ред.]
Категорії:
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Singularia tantum/uk
- Неістоти/uk
- Жіночий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 7a
- Українські слова з суфіксом -і
- Українські слова морфемної будови слова R-s-f
- Помилка виділення морфем (неприпустимі символи)/uk
- Сторінки без прикладів ужитку
- Відмова/uk
- Переконання/uk
- Віра/uk