Українська
[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
ста́н
|
ста́ни
|
| Р.
|
ста́ну
|
ста́нів
|
| Д.
|
ста́нові
ста́ну
|
ста́нам
|
| З.
|
ста́н
|
ста́ни
|
| Ор.
|
ста́ном
|
ста́нами
|
| М.
|
на/у ста́ні
|
на/у ста́нах
|
| Кл.
|
ста́ну*
|
ста́ни*
|
ста́н
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -стан-.
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- тулуб, корпус людини; торс. ◆ немає прикладів застосування.
- те ж саме, що талія. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
- торс
- талія
Антоніми[ред.]
- —
- —
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
- ніжний / тугий стан. ◆ З її волосся, з білої сукні, що облягала тугий стан, збігала вода. Prapor 1967
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від псл. *stanъ (рос. стан, слн. stán, церк.-слов. станъ), пов'язаного з дієсловом *stati («стати»). Вважається спорідненим з давньоіндійським sthānam («місце, місцеперебування»), авестійське, давньоперське sthāna- «стойка, місце, стійло», согдійське *astan ('st'n) «місце», ōstān ('wst'n) «основа; поселення», перське sitān (звідки походить компонент -stan), осетинське -ston «місце, вмістилище, країна», stonwat «стоянка», staw «поперек, круп», astæw «поперек, талія», лат. *stanō (у формі dēstino «стверджую, зміцнюю, прикріплюю; визначаю». (порівняй зі status)), що продовжують індоєвропейське st(h)ā- «стояти», ускладнене суфіксальним -n-; литовське stónas «стан (життєвий)» вважається запозиченням із слов'янських мов.[1]
Переклад[ред.]
стан II[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
ста́н
|
ста́ни
|
| Р.
|
ста́ну
|
ста́нів
|
| Д.
|
ста́нові
ста́ну
|
ста́нам
|
| З.
|
ста́н
|
ста́ни
|
| Ор.
|
ста́ном
|
ста́нами
|
| М.
|
на/у ста́ні
|
на/у ста́нах
|
| Кл.
|
ста́ну*
|
ста́ни*
|
стан
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -стан-.
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- місце тимчасового розташування; стоянка, табір. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- місце тимчасового розташування польових, мисливських і т. ін. бригад у період сезонної роботи, промислу тощо. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ немає прикладів застосування.
- військо, воююча сторона. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ немає прикладів застосування.
- суспільне об'єднання, угруповання; ворогуюча сторона. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ немає прикладів застосування.
- заст. у дореволюційній Росії: адміністративно-поліцейський підрозділ повіту. [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
- —
- —
- —
- —
- повіт
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| місце тимчасового розташування; стоянка, табір
|
|
|
| місце тимчасового розташування польових, мисливських і т. ін. бригад у період сезонної роботи
|
|
|
| суспільне об'єднання, угруповання; ворогуюча сторона
|
|
|
| адміністративно-поліцейський підрозділ повіту
|
|
|
стан III[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
ста́н
|
ста́ни
|
| Р.
|
ста́ну
|
ста́нів
|
| Д.
|
ста́нові
ста́ну
|
ста́нам
|
| З.
|
ста́н
|
ста́ни
|
| Ор.
|
ста́ном
|
ста́нами
|
| М.
|
на/у ста́ні
|
на/у ста́нах
|
| Кл.
|
ста́ну*
|
ста́ни*
|
стан
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --.
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- обставини, умови, в яких хто-, що-небудь перебуває, існує; ситуація, зумовлена певними обставинами, умовами. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- сукупність ознак, рис, що характеризують предмет, явище в даний момент відповідно до певних вимог щодо якості, ступеня готовності і т. ін. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ немає прикладів застосування.
- фіз. сукупність величин, що характеризують фізичні ознаки тіла. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ немає прикладів застосування.
- характер розташування, взаємодія і рух часток речовини. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ немає прикладів застосування.
- сукупність суспільно-політичних відносин, аспектів суспільного життя.[≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ немає прикладів застосування.
- режим, розпорядок державного, суспільного життя, що його встановлює влада.[≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ немає прикладів застосування.
- лінгв. Граматична категорія, яка виражає різні відношення дії до її суб'єкта та об'єкта.[≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7] ◆ немає прикладів застосування.
- соціальна група людей із закріпленими законом спадкоємними правами та обов'язками, що остаточно склалася під час розшарування феодального суспільства.[≈ 8][≠ 8][▲ 8][▼ 8] ◆ немає прикладів застосування.
- мед. сукупність ознак (показників, рис, самопочуття або настрою), виявлених відповідно до певних вимог якості дослідження, які характеризують функціонування систем організму (серцево-судинної, дихальної, травної, нервової, кістково-м'язової, сечовидільної та ін.) на момент обстеження. [≈ 9][≠ 9][▲ 9][▼ 9] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| обставини, умови, в яких хто-, що-небудь перебуває, існує; ситуація, зумовлена певними обставинами, умовами
|
|
|
| сукупність ознак, рис, що характеризують предмет, явище в даний момент відповідно до певних вимог щодо якості, ступеня готовності і т. ін.
|
|
|
| сукупність величин, що характеризують фізичні ознаки тіла
|
|
|
| характер розташування, взаємодія і рух часток речовини
|
|
|
| сукупність суспільно-політичних відносин, аспектів суспільного життя
|
|
|
| режим, розпорядок державного, суспільного життя, що його встановлює влада
|
|
|
| граматична категорія, яка виражає різні відношення дії до її суб'єкта та об'єкта
|
|
|
| соціальна група людей із закріпленими законом спадкоємними правами та обов'язками
|
|
|
| сукупність ознак (показників, рис, самопочуття або настрою), виявлених відповідно до певних вимог якості дослідження
|
|
|
стан IV[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
ста́н
|
ста́ни
|
| Р.
|
ста́на
|
ста́нів
|
| Д.
|
ста́нові
ста́ну
|
ста́нам
|
| З.
|
ста́н
|
ста́ни
|
| Ор.
|
ста́ном
|
ста́нами
|
| М.
|
на/у ста́ні
|
на/у ста́нах
|
| Кл.
|
ста́ну*
|
ста́ни*
|
стан
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --.
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- техн. машина або система машин для обробки металу під тиском. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ прокатний стан
- спец. комплект колісних пар паровоза, вагона та інше; скат. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]
- техн. пристрій у молотарці, комбайні.[≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ немає прикладів застосування.
- муз. рядок із п'яти горизонтальних паралельних ліній, признач. для написання нот. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
- цех, завод
- паровоз, вагон
- молотарка, комбайн
- —
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| машина або система машин для обробки металу під тиском
|
|
|
| комплект колісних пар паровоза, вагона та інше; скат
|
|
|
| пристрій у молотарці, комбайні
|
|
|
| рядок із п'яти горизонтальних паралельних ліній, признач. для написання нот
|
|
|
Джерела[ред.]
Болгарська
[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| Ед.
|
ста́н
|
| Ед. об.
|
ста́на
|
| Ед. суб.
|
ста́нът
|
| Мн.
|
ста́нове
|
| Мн. сов.
|
ста́новете
|
| Числ.
|
ста́на
|
| Зв.
|
—
|
ста́н
Іменник, чоловічий рід, відмінювання 1.
Помилка Lua у Модуль:морфо у рядку 173: attempt to concatenate field '?' (a nil value).
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
- лагер, бивак
- ръст, тяло, снага
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від ??
Джерела[ред.]
Російська
[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
Іменник.
Корінь: --.
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від ??
Примітки[ред.]
- ↑ Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.
Джерела[ред.]
прослухати вимову?, файл