стан

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зміст

[ред.]

стан I[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. ста́н ста́ни
Р. ста́ну ста́нів
Д. ста́нові
ста́ну
ста́нам
З. ста́н ста́ни
Ор. ста́ном ста́нами
М. на/у ста́ні на/у ста́нах
Кл. ста́ну* ста́ни*

ста́н

Іменник, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -стан-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. тулуб, корпус людини; торс. ◆ немає прикладів застосування.
  2. те ж саме, що талія. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. торс
  2. талія

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

  1. ніжний / тугий стан. ◆ З її волосся, з білої сукні, що облягала тугий стан, збігала вода. Prapor 1967

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від псл. *stanъ (рос. стан, слн. stán, церк.-слов. станъ), пов'язаного з дієсловом *stati («стати»). Вважається спорідненим з давньоіндійським sthānam («місце, місцеперебування»), авестійське, давньоперське sthāna- «стойка, місце, стійло», согдійське *astan ('st'n) «місце», ōstān ('wst'n) «основа; поселення», перське sitān (звідки походить компонент -stan), осетинське -ston «місце, вмістилище, країна», stonwat «стоянка», staw «поперек, круп», astæw «поперек, талія», лат. *stanō (у формі dēstino «стверджую, зміцнюю, прикріплюю; визначаю». (порівняй зі status)), що продовжують індоєвропейське st(h)ā- «стояти», ускладнене суфіксальним -n-; литовське stónas «стан (життєвий)» вважається запозиченням із слов'янських мов.[1]

Переклад[ред.]

стан II[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. ста́н ста́ни
Р. ста́ну ста́нів
Д. ста́нові
ста́ну
ста́нам
З. ста́н ста́ни
Ор. ста́ном ста́нами
М. на/у ста́ні на/у ста́нах
Кл. ста́ну* ста́ни*

стан

Іменник, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -стан-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. місце тимчасового розташування; стоянка, табір. ◆ немає прикладів застосування.
  2. місце тимчасового розташування польових, мисливських і т. ін. бригад у період сезонної роботи, промислу тощоісце тимчасового розташування польових, мисливських і т. ін. бригад у період сезонної роботи, промислу тощо. ◆ немає прикладів застосування.
  3. військо, воююча сторона. ◆ немає прикладів застосування.
  4. суспільне об'єднання, угруповання; ворогуюча сторона. ◆ немає прикладів застосування.
  5. заст. у дореволюційній Росії — адміністративно-поліцейський підрозділ повіту. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. стоянка, табір

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

стан III[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. ста́н ста́ни
Р. ста́ну ста́нів
Д. ста́нові
ста́ну
ста́нам
З. ста́н ста́ни
Ор. ста́ном ста́нами
М. на/у ста́ні на/у ста́нах
Кл. ста́ну* ста́ни*

стан

Іменник, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: --

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. обставини, умови, в яких хто-, що-небудь перебуває, існує; ситуація, зумовлена певними обставинами, умовами. ◆ немає прикладів застосування.
  2. сукупність ознак, рис, що характеризують предмет, явище в даний момент відповідно до певних вимог щодо якості, ступеня готовності і т. ін. ◆ немає прикладів застосування.
  3. фіз. сукупність величин, що характеризують фізичні ознаки тіла. ◆ немає прикладів застосування.
  4. характер розташування, взаємодія і рух часток речовини. ◆ немає прикладів застосування.
  5. сукупність суспільно-політичних відносин, аспектів суспільного життя. ◆ немає прикладів застосування.
  6. режим, розпорядок державного, суспільного життя, що його встановлює влада. ◆ немає прикладів застосування.
  7. лінгв. Граматична категорія, яка виражає різні відношення дії до її суб'єкта та об'єкта. ◆ немає прикладів застосування.
  8. соціальна група людей із закріпленими законом спадкоємними правами та обов'язками, що остаточно склалася під час розшарування феодального суспільства. ◆ немає прикладів застосування.
  9. мед. сукупність ознак (показників, рис, самопочуття або настрою), виявлених відповідно до певних вимог якості дослідження, які характеризують функціонування систем організму (серцево-судинної, дихальної, травної, нервової, кістково-м'язової, сечовидільної та ін.) на момент обстеження. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

стан IV[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. ста́н ста́ни
Р. ста́на ста́нів
Д. ста́нові
ста́ну
ста́нам
З. ста́н ста́ни
Ор. ста́ном ста́нами
М. на/у ста́ні на/у ста́нах
Кл. ста́ну* ста́ни*

стан

Іменник, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: --

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. техн. машина або система машин для обробки металу під тиском. ◆ немає прикладів застосування.
  2. спец. комплект колісних пар паровоза, вагона і т. ін.; скат. ◆ немає прикладів застосування.
  3. техн. пристрій у молотарці, комбайні. ◆ немає прикладів застосування.
  4. муз. рядок із п'яти горизонтальних паралельних ліній, признач. для написання нот. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. скат

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Ед. ста́н
Ед. об. ста́на
Ед. суб. ста́нът
Мн. ста́нове
Мн. сов. ста́новете
Числ. ста́на
Зв.

ста́н

Іменник, чоловічий рід, відмінювання 1.

Шаблон:морфо-bg

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. лагер, бивак
  2. ръст, тяло, снага

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Джерела[ред.]


[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Іменник.

Корінь: --.

Вимова[ред.]

МФА: []

  • вітчизняна транскрипція:

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Джерела[ред.]


Примітки[ред.]

  1. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.