абвер
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина | обм. ч. |
---|---|---|---|
Н. | а́бвер | а́бвери | а́бвери |
Р. | а́бвера | а́бверів | а́бверів |
Д. | а́бверу а́бверові |
а́бверам | — |
З. | а́бвер | а́бвери | а́бвери |
Ор. | а́бвером | а́бверами | — |
М. | а́бвері | а́бверах | — |
Кл. | а́бвере* | а́бвери* | — |
а́б-вер
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -абвер-.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- орган військової розвідки та контррозвідки Німеччини в 1919 — 1944 рр. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від нім. Abwehr
Переклад[ред.]
Список перекладів | |