абруптив
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | абрупти́в | абрупти́ви |
| Р. | абрупти́ва | абрупти́вів |
| Д. | абрупти́вові абрупти́ву |
абрупти́вам |
| З. | абрупти́в | абрупти́ви |
| Ор. | абрупти́вом | абрупти́вами |
| М. | на/у абрупти́ву | на/у абрупти́вах |
| Кл. | абрупти́ву* | абрупти́ви* |
аб-руп-ти́в
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -абруптив-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- лінгв. проривний приголосний звук, під час вимовляння якого в гортані між голосовими зв'язками постає змикання. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |