аваль
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | авáль | авáлі |
| Р. | авáля | авáлів |
| Д. | авáлю авáлеві |
авáлям |
| З. | авáль | авáлі |
| Ор. | авáлем | авáлями |
| М. | авáлі авáлю |
авáлях |
| Кл. | авáлю* | авáлі* |
а-валь
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).Корінь: -аваль-
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- юр. Порука за векселем, на підставі якої особа-поручитель (аваліст) бере на себе відповідальність за виконання зобов'язань будь-якою із зобов'язаних за векселем осіб (векселедавцем, акцептантом, індосантом). ◆ Особа, що дала аваль, відповідає перед векселедержателем у тому ж обсязі, що й особа, за яку дано аваль. , «Великий енциклопедичний юридичний словник»
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від франц. aval «порука за векселем».
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — К.: Вид-во «Юридична думка», 2012, — 1020 с.