авантюрник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	авантю́рник	авантю́рники
Р.	авантю́рника	авантю́рників
Д.	авантю́рникові авантю́рнику	авантю́рникам
З.	авантю́рника	авантю́рників
Ор.	авантю́рником	авантю́рниками
М.	авантю́рникові, авантю́рнику	авантю́рниках
Кл.	авантю́рнику	авантю́рники

а-ван-тю́р-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -авантюр-; суфікс: -ник.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. те ж саме, що авантюрист. ◆ Знала небога, що вийди вона за котрого з тих розпитих панків, картярів та авантурників, то й… того мізерного господарства у неї не стане. Іван Франко, 1950 ◆ Я починала думати, що в особі доктора Гальванеску маю справу з якимсь чи то політичним, чи то кримінальним авантюрником. Юрій Смолич, 1958

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: аванту́рник прислівники: аванту́рно

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Польськаpl: awanturnik чол.

Джерела

• Словник УЛІФ: авантюрник