авантюрник
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | авантю́рник | авантю́рники |
Р. | авантю́рника | авантю́рників |
Д. | авантю́рникові авантю́рнику |
авантю́рникам |
З. | авантю́рника | авантю́рників |
Ор. | авантю́рником | авантю́рниками |
М. | авантю́рникові, авантю́рнику | авантю́рниках |
Кл. | авантю́рнику | авантю́рники |
а-ван-тю́р-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -авантюр-; суфікс: -ник.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- те ж саме, що авантюрист. [▲ 1] ◆ Знала небога, що вийди вона за котрого з тих розпитих панків, картярів та авантурників, то й… того мізерного господарства у неї не стане. Іван Франко, 1950 ◆ Я починала думати, що в особі доктора Гальванеску маю справу з якимсь чи то політичним, чи то кримінальним авантюрником. Юрій Смолич, 1958
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|