авантюрник

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. авантю́рник авантю́рники
Р. авантю́рника авантю́рників
Д. авантю́рникові
авантю́рнику
авантю́рникам
З. авантю́рника авантю́рників
Ор. авантю́рником авантю́рниками
М. авантю́рникові, авантю́рнику авантю́рниках
Кл. авантю́рнику авантю́рники

а-ван-тю́р-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -авантюр-; суфікс: -ник.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. те ж саме, що авантюрист. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Знала небога, що вийди вона за котрого з тих розпитих панків, картярів та авантурників, то й… того мізерного господарства у неї не стане. Іван Франко, 1950 ◆ Я починала думати, що в особі доктора Гальванеску маю справу з якимсь чи то політичним, чи то кримінальним авантюрником. Юрій Смолич, 1958
Синоніми
  1. ?
Антоніми
  1. ?
Гіпероніми
Гіпоніми
  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]