авантюрник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | авантю́рник | авантю́рники |
Р. | авантю́рника | авантю́рників |
Д. | авантю́рникові авантю́рнику |
авантю́рникам |
З. | авантю́рника | авантю́рників |
Ор. | авантю́рником | авантю́рниками |
М. | авантю́рникові, авантю́рнику | авантю́рниках |
Кл. | авантю́рнику | авантю́рники |
а-ван-тю́р-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -авантюр-; суфікс: -ник.
Вимова[ред.]
- МФА : [ɐu̯ɐnʲˈtʲurnek] (одн.), [ɐu̯ɐnʲˈtʲurneke] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- те ж саме, що авантюрист. [▲ 1][▼ 1] ◆ Знала небога, що вийди вона за котрого з тих розпитих панків, картярів та авантурників, то й… того мізерного господарства у неї не стане. І. Я. Франко, «1950» ◆ Я починала думати, що в особі доктора Гальванеску маю справу з якимсь чи то політичним, чи то кримінальним авантюрником. Ю. К. Смолич, «1958»
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|
Джерела[ред.]
Категорії:
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Істоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 3a
- Українські слова з суфіксом -ник
- Українські слова морфемної будови слова R-s
- Цитати/Франко І. Я.
- Цитати/Смолич Ю. К.
- Слова з 10 букв/uk
- Людина/uk
- Агентиви/uk
- Соціальні ролі/uk
- Авантюра/uk
- Галліцизми/uk