анулювати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	анулю́ю	анулюва́в	анулюва́тиму	—
Ти	анулю́єш	анулюва́в анулюва́ла	анулюва́тимеш	анулю́й
Він Вона Воно	анулю́є	анулюва́в анулюва́ла анулюва́ло	анулюва́тиме	—
Ми	анулю́єм(о)	анулюва́ли	анулюва́тимем(о)	анулю́ймо
Ви	анулю́єте	анулюва́ли		анулю́йте
Вони	анулю́ють	анулюва́ли	анулюва́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	анулю́ючи
Дієприсл. мин. ч.	анулюва́вши
Безособова форма	анульо́вано

анулювати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -анул-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. книжн. касувати, визнавати щось за недійсне. ◆ Підписавши «Вічний мир» з Польщею [у 1686 р.], Росія анулювала попередній договір з Туреччиною й Кримом

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від пол. anulować < лат. annulare (укр. нищити).

Переклад

Див. знедійснювати.

Джерела

• Словник УЛІФ: анулювати