балакати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бала́каю	бала́кав	бала́катиму	—
Ти	бала́каєш	бала́кав бала́кала	бала́катимеш	бала́кай
Він Вона Воно	бала́кає	бала́кав бала́кала бала́кало	бала́катиме	—
Ми	бала́каєм(о)	бала́кали	бала́катимем(о)	бала́каймо
Ви	бала́каєте	бала́кали		бала́кайте
Вони	бала́кають	бала́кали	бала́катимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	бала́кающий
Дієприкм. мин. ч.	бала́кавший
Дієприсл. теп. ч.	бала́кая
Дієприсл. мин. ч.	бала́кав, бала́кавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бала́каемый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	бала́каовано

ба-ла́-ка-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — побалакати.

Корінь: -балак-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [baˈɫɑkat̪ɪ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. те ж саме, що розмовляти. ◆ А мельник той був чоловік дуже понурий, і балакати не любив Марко Вовчок
2. перех. говорити, казати. ◆ — Сьогодні Зінька така сумна була. Питала мене, чи правда, що ото балакають? А. В. Головко
3. неперех., розм. володіти мовою. ◆ Ось уже їй восьмий пішов, а вона ще й балакати не навчилась Панас Мирний

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Із псл. *balakati

Переклад

розмовляти

говорити
Російськаru: говорить

володіти мовою
Німецькаde: sprechen (de)

Джерела

• Словник УЛІФ: балакати