баламутити
Перевірена версія
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | баламу́чу | баламу́чив | баламу́тму | — |
| Ти | баламу́чиш | баламу́чив баламу́чила | баламу́тмеш | баламу́ч |
| Він Вона Воно |
баламу́чить | баламу́чив баламу́чила баламу́чило | баламу́тмуть | — |
| Ми | баламу́чим(о) | баламу́чили | баламу́тмем(о) | баламу́чмо |
| Ви | баламу́чите | баламу́чили | баламу́чте | |
| Вони | баламу́чять | баламу́чили | баламу́ттимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | баламу́тивши | |||
| Дієприсл. теп. ч. | баламу́тячи | |||
| Безособова форма | баламу́тено | |||
баламутити (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 6a.
Корінь: -баламут-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
[ред.]- МФА: [bɐlɐˈmutete]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- рідк. робити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.). [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- хвилювати кого-небудь, сіяти неспокій серед когось. [▲ 2] ◆ Театр понад два тижні баламутив публіку, обіцяючи виставу п'єси «Украдене щастя» І. Я. Франко
- підбурювати на якісь учинки; бунтувати. [▲ 3] ◆ «Бунтар, кричить [пан], гайдамака! Він мені людей баламутить» М. М. Коцюбинський
- без додатка поводитися задерикувато, робити таке, що виходить за межі норм поведінки. [▲ 4] ◆ [О р и с я:] Таточку! Що се за комедія? Що він тут баламутить? І. Я. Франко
- залицятися, настирливо домагатися взаємності в коханні. [▲ 5] ◆ Баламуте всього світа, баламутиш мої літа: як приїдеш, мене любиш; як поїдеш, то й забудеш
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від праслов'янської форми, від котрої також виникли укр., біл. баламу́т «обманщик», укр. баламу́тити, белор. баламу́цiць, польск. bałamącić, bałamucić (остання форма, вочевидь, з укр. чи біл.); перша частина відповідає бала- в балагу́р, друга — рос. мутити з *mǫtiti. (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |