Українська

без-че́с-тя

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Префікс: без-; корінь: -чест-; закінчення: -я.

те, що завдає неслави; ганьба. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ — Не принесу нікому безчестя, не зав'яжу чужого віку, не піду ні за кого Г. Ф. Квітка-Основ'яненко
заст. грошова винагорода за кривду службовцеві, яку скривджений міг стягнути зі свого кривдника. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ — Погашу світло, вилазьте тоді помацки з хати, мов злодії; і безчестя вам не заплачу і всюди розказуватиму Г. Ф. Квітка-Основ'яненко

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів