ганьба

Українська

іменник

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ганьба́	—
Р.	ганьби́	—
Д.	ганьбі́	—
З.	ганьбу́	—
Ор.	ганьбо́ю	—
М.	ганьбі́	—
Кл.	ганьбо́*	—

гань-ба

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються. Корінь: -гань-; суфікс: -б; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: [ganʲ'ba]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [ган'бá]

Семантичні властивості

Значення

1. принизливе для когось становище. ◆ Бабуся кілька разів опередила мене. Для мене це була ганьба. Михайло Томчаній
2. недобра слава; безчестя. ◆ Прощай, убогий Кос-Арале… Ні хвали, Ані ганьби я не сплітаю Твоїй пустині. Т. Г. Шевченко ◆ Вчора при людях його обсміяв Роман, а це знову ганьба на все село. М. П. Стельмах

Синоніми

1. приниження, сором, стид
2. гудьба, безчестя

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
дієслова: ганити, ганьбити

Етимологія

Від др. ганьба, далі псл. *ganьba, що виникло зі сполуки псл. *ganiti із наростком псл. *-ьba.

Переклад

принизливе для когось становище
Російськаru: срам (ru) чол.

недобра слава; безчестя

вигук

Морфосинтаксичні ознаки

Вигук.

Значення

1. вигук, що виражає осуд когось, чогось. ◆ [Комісар:] І гасло викиньте — ганьба і смерть тому, хто залишиться в бухті. Олександр Корнійчук

Синоніми

1. сором

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: ганьба
• Этимологический словарь славянских языков / АН СССР. Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН; Редкол. О. Н. Трубачёв (главный ред.) и др. — : Наука , 1979. Выпуск 6: *e — *golva / Ред.: В. А. Меркулова, Ж. Ж. Варбот, Л. А. Гиндин, Л. В. Куркина, И. П. Петлева, Т. В. Горячёва, В. Михайлович, — 1979. — 222 с.
• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.