ганьба

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

іменник[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. ганьба́ -
Р. ганьби́ -
Д. ганьбі́ -
З. ганьбу́ -
Ор. ганьбо́ю -
М. ганьбі́ -
Кл. гáньбо* -

гань-ба

Іменник жіночого роду, відмінювання 1d-.


Корінь: -гань-; суфікс: ; закінчення: .

Вимова[ред.]

  • МФА: [ganʲ'ba]
  • вітчизняна транскрипція: [ган'бá]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ж. принизливе для когось становище. ◆ Бабуся кілька разів опередила мене. Для мене це була ганьба. Михайло Томчаній
  2. ж. недобра слава; безчестя. ◆ Прощай, убогий Кос-Арале.. Ні хвали, Ані ганьби я не сплітаю Твоїй пустині. Тарас Шевченко ◆ Вчора при людях його обсміяв Роман, а це знову ганьба на все село. Михайло Стельмах

Синоніми[ред.]

  1. приниження, сором, стид.
  2. гудьба, безчестя.
  3. сором

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від др. ганьба, далі псл. *ganьba, що виникло зі сполуки псл. *ganiti із наростком псл. *-ьba.

Переклад[ред.]

вигук[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Вигук.

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. вигук, що виражає осуд когось, чогось. ◆ [Комісар:] І гасло викиньте — ганьба і смерть тому, хто залишиться в бухті. Олександр Корнійчук

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Этимологический словарь славянских языков / АН СССР. Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН; Редкол. О. Н. Трубачёв (главный ред.) и др. — : Наука , 1979. Выпуск 6: *e — *golva / Ред.: В. А. Меркулова, Ж. Ж. Варбот, Л. А. Гиндин, Л. В. Куркина, И. П. Петлева, Т. В. Горячёва, В. Михайлович, — 1979. — 222 с.
  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.