Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	безчи́нствую	безчи́нствував	безчи́нствуватиму	—
Ти	безчи́нствуєш	безчи́нствував безчи́нствувала	безчи́нствуватимеш	безчи́нствуй
Він Вона Воно	безчи́нствує	безчи́нствував безчи́нствувала безчи́нствувало	безчи́нствуватиме	—
Ми	безчи́нствуєм(о)	безчи́нствували	безчи́нствуватимем(о)	безчи́нствуймо
Ви	безчи́нствуєте	безчи́нствували		безчи́нствуйте
Вони	безчи́нствують	безчи́нствували	безчи́нствуватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	безчи́нствуючи
Дієприсл. мин. ч.	безчи́нствувавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	безчи́нствований
Безособова форма	безчи́нствовано

без-чи́н-ству-ва-ти

Префікс: без-; корінь: -чин-; суфікси: -ств -ува; дієслівне закінчення: -ти.

робити безчинства, бешкет; бешкетувати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ В приміських селах безчинствує отаман Гаркуша, поголовно вирізує наших сільських комунарів О. Т. Гончар

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів