билинка
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | били́нка | били́нки |
| Р. | били́нки | били́нок |
| Д. | били́нці | били́нкам |
| З. | били́нку | били́нки |
| Ор. | били́нкою | били́нками |
| М. | били́нці | били́нках |
| Кл. | били́нко* | били́нки* |
би-ли́н-ка
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -билин-; суфікс: -к; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- зменшливо-пестливе до билина І. ◆ Чи щаслива та билинка, що росте на полі? Народна пісня ◆ Один собі живу на світі, як билинка на полі; сирота - без роду, без племени, без талану і без приюту Котляревський, «Наталка Полтавка»
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |