бичувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

бичувати І[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бичу́ю бичува́в бичува́тиму  —
Ти бичу́єш бичува́в
бичува́ла
бичува́тимеш бичу́й
Він
Вона
Воно
бичу́є бичува́в
бичува́ла
бичува́ло
бичува́тиме  —
Ми бичу́єм(о) бичува́ли бичува́тимем(о) бичу́ймо
Ви бичу́єте бичува́ли бичу́йте
Вони бичу́ють бичува́ли бичува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бичу́ючи
Дієприсл. мин. ч. бичува́вши
Безособова форма бичова́но

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -бич-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. рідк. бити бичем; взагалі бити, шмагати. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ І руки ломить [син], головою б'є О білий камінь, то в гущавині Кропивою, терном бичує, тіло І. Я. Франко
  2. перен. гостро викривати, засуджувати, картати. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Бичування комплексу меншовартості З державної програми з української літератури

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

бичувати ІІ[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бичу́ю бичува́в бичува́тиму  —
Ти бичу́єш бичува́в
бичува́ла
бичува́тимеш бичу́й
Він
Вона
Воно
бичу́є бичува́в
бичува́ла
бичува́ло
бичува́тиме  —
Ми бичу́єм(о) бичува́ли бичува́тимем(о) бичу́ймо
Ви бичу́єте бичува́ли бичу́йте
Вони бичу́ють бичува́ли бичува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бичу́ючи
Дієприсл. мин. ч. бичува́вши
Безособова форма бичова́но

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -бич-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. підпрягати коня або вола для перевезення вантажу на гору, у бездоріжжя і т. ін. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ На гору йду — не бичую, а згори йду — не гальмую
  2. рідк. тягти судно на бичові. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]