Перейти до вмісту

бичувати

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

бичувати І

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бичу́ю бичува́в бичува́тиму  —
Ти бичу́єш бичува́в
бичува́ла
бичува́тимеш бичу́й
Він
Вона
Воно
бичу́є бичува́в
бичува́ла
бичува́ло
бичува́тиме  —
Ми бичу́єм(о) бичува́ли бичува́тимем(о) бичу́ймо
Ви бичу́єте бичува́ли бичу́йте
Вони бичу́ють бичува́ли бичува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бичу́ючи
Дієприсл. мин. ч. бичува́вши
Безособова форма бичова́но

бичувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -бич-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. рідк. бити бичем; взагалі бити, шмагати. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ І руки ломить [син], головою б'є О білий камінь, то в гущавині Кропивою, терном бичує, тіло І. Я. Франко
  2. перен. гостро викривати, засуджувати, картати. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Бичування комплексу меншовартості З державної програми з української літератури

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Колокації

[ред.]

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість


Етимологія

[ред.]

Від ??

Переклад

[ред.]
бити бичем; взагалі бити, шмагати
гостро викривати, засуджувати, картати

Джерела

[ред.]

бичувати ІІ

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бичу́ю бичува́в бичува́тиму  —
Ти бичу́єш бичува́в
бичува́ла
бичува́тимеш бичу́й
Він
Вона
Воно
бичу́є бичува́в
бичува́ла
бичува́ло
бичува́тиме  —
Ми бичу́єм(о) бичува́ли бичува́тимем(о) бичу́ймо
Ви бичу́єте бичува́ли бичу́йте
Вони бичу́ють бичува́ли бичува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бичу́ючи
Дієприсл. мин. ч. бичува́вши
Безособова форма бичова́но

бичувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -бич-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. підпрягати коня або вола для перевезення вантажу на гору, у бездоріжжя і т. ін. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ На гору йду — не бичую, а згори йду — не гальмую
  2. рідк. тягти судно на бичові. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Колокації

[ред.]

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від ??

Переклад

[ред.]
Список перекладів
Список перекладів

Джерела

[ред.]