благополуччя

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	благополу́ччя	—
Р.	благополу́ччя	—
Д.	благополу́ччю	—
З.	благополу́ччя	—
Ор.	благополу́ччям	—
М.	благополу́ччі благополу́ччю	—
Кл.	благополу́ччя	—

бла-го-по-лу́ч-чя

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -благ-; інтерфікс: -о-; префікс: по-; корінь: -луч-; суфікс: -ч; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: [blɐɦɔpoˈlut͡ʃʲːɐ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. життя в достатку й спокої; добробут, щастя ◆ Аркадій усвідомив, що авторитет церкви, а за ним і благополуччя священиків і їх родин — це по суті функція ставлення до цих справ мирян Вільде

Синоніми

1. добробут, щастя, гаразд

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прикметники: благополу́чний

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: благополуччя