благополуччя

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. благополу́ччя  —
Р. благополу́ччя  —
Д. благополу́ччю  —
З. благополу́ччя  —
Ор. благополу́ччям  —
М. благополу́ччі
благополу́ччю
 —
Кл. благополу́ччя  —

бла-го-по-лу́ч-чя

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -благ-; інтерфікс: -о-; префікс: по-; корінь: -луч-; суфікс: ; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. життя в достатку й спокої; добробут, щастя ◆ Аркадій усвідомив, що авторитет церкви, а за ним і благополуччя священиків і їх родин — це по суті функція ставлення до цих справ мирян Вільде

Синоніми[ред.]

  1. добробут, щастя, гаразд

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]