блазень

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. бла́зень бла́зні
Р. бла́зня бла́знів
Д. бла́зневі
бла́зню
бла́зням
З. бла́зня бла́знів
Ор. бла́знем бла́знями
М. бла́зневі
бла́зеню
бла́знях
Кл. бла́зню бла́зні

бла́з-ень

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бла́з-; суфікс: -ен-

Вимова[ред.]

МФА: []

Loudspeaker.png прослухати вимову?, файл

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. заст. особа при дворі монарха або вельможного пана, що розважала господаря та його гостей різними витівками, жартами і т. ін. ◆ Султан обда­ровує блазнів, німих, карлів, євнухів Тулуб
  2. комедійний персонаж у старовинних виставах ◆ На думній гордій голові юнацькій Вбачаю я строкату шапку блазня Леся Українка
  3. перен., зневажл. про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, штукаря ◆ — Хто лиш з блазнями зайде, Той сам блазнем буде! Руданський
  4. лайл. дурень, телепень ◆ Боже мій єдиний! І цей блазень забиває мені баки Нечуй-Левицький
  5. діал. молокосос, малюк ◆ Тату, я не вітер, я вже не хлопець, не блазень Квітка-Основ'яненко

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

  1. -

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]