Перейти до вмісту

блакит

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відмінок однина множина
Н. бла́кит  —
Р. бла́киту  —
Д. бла́китові
бла́киту
 —
З. бла́кит  —
Ор. бла́китом  —
М. на/у бла́киту  —
Кл. бла́киту*  —

бла́-кит

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -блакит-.

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. рідк. те ж саме, що блакить [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Я золота в сонця візьму, блакиту морського позичить попросим русалку саму Леся Українка

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від блаки́ть «голубий колір», блаки́т, [блакіть Ж, блакі́тє Ж, бля́кіт Ж «тс.», блаки́тний, блакитна́вий, блакитня́вий, блакитнува́тий, блакитні́ти, блакитні́шати, ст. блакитний (1562); — білор. блакіт, пол. błękit, чеськ. словац. blankyt «тс.», сербохорв. blakitan «блакитний»; — запозичення з польської мови; походження польських форм остаточно не з'ясоване; вони виводяться або з сер.-в.-нім. blancheit «біла, сталево блискуча фарба» (Zaręba JP ЗО, 21—22; Sławski І 36; Шелудько 22), або через чеське посередництво з пізньолат. blanchetus, blankctus, blanquetus (назви різних кольорів) (Gebauer I 60; Bern. I 58; Machek ESJČ 55); пізньолатинське слово походить від франк. * blank «блискучий», спорідненого з н. blank «тс.» — Richhardt 34; Sadn.— Aitz. VWb. 1 336—337; Heme 93; Dauzat 92.— Див. ще бланк1.


Переклад

[ред.]
Список перекладів

Джерела

[ред.]