Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	божево́лію	божево́лів	божево́літиму	—
Ти	божево́лієш	божево́лів божево́ліла	божево́літимеш	божево́лій
Він Вона Воно	божево́ліє	божево́лів божево́ліла божево́ліло	божево́літиме	—
Ми	божево́лієм(о)	божево́ліли	божево́літимем(о)	божево́ліймо
Ви	божево́лієте	божево́ліли		божево́лійте
Вони	божево́ліють	божево́ліли	божево́літимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	божево́ліющий
Дієприкм. мин. ч.	божево́лівший
Дієприсл. теп. ч.	божево́лія
Дієприсл. мин. ч.	божево́лів, божево́лівши
Пас. дієприкм. теп. ч.	божево́ліемый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	божево́ліовано

бо-же-во́-лі-ти

Корінь: -божеволі-; дієслівне закінчення: -ти.

cтавати психічно-хворим, божевільним. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ — Чи ти пак божеволієш, чи це в тебе новомодна символічна загранична мова! І. С. Нечуй-Левицький
перен. чинити безумство, шаленіти. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ За сценою голосні крики юрби: «Слава!» [Івась:] Чуєте, як божеволіють люди? Ірчан

Найтісніша спорідненість

Від божеві́льний «психічнохворий», божеві́лець Я, божеві́льник «тс.», божеві́лля», божеві́льня «будинок для божевільних», божево́літи «втрачати розум», ст. божевольный (XVIII ст.); — рос. божево́льный «божевільний» (очевидно, з укр.);— власне українське складне утворення, ідо виникло на основі словосполучення божа воля; відображає релігійне уявлення про божевільних (юродивих) як виразників божої волі; Пор. рос. блаже́нный «божевільний».— Даль IV 669; Sadn.— Aitz. VWb. I 365.— Див. ще бог¹, во́ля.

Список перекладів

Список перекладів