воля

Українська

морфологічні та синтактичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	во́ля	—
Р.	во́лі	—
Д.	во́лі	—
З.	во́лю	—
Ор.	во́лею	—
М.	во́лі	—
Кл.	во́ле*	—

во́-ля

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -вол-; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: [ˈwɔlʲɐ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: вільність, свавілля прикметники: вільний дієслова: звільни́ти, ви́вільнити прислівники: ві́льно

Етимологія

Від праслов'янської форми *volja, від котрої також виникли д.-рус., ст.-слов. волꙗ (др.-гр. θέλημα, γνώμη), укр. во́ля, болг. во́ля, сербохорв. во̏ља, словен. vólja, чеськ. vůle, словац. voľa, пол. wola, д.-польське wolá (род. в. wolą), в.-луж., н.-луж. wola. Зв’язано чергуванням голосних із велі́ти, довле́ть. Спорідн. із лит. valià «воля», lat. val̨a «сила, власть», др.-ісл. val (сер. р.), д.-в.-нім. wala (ж. р.) «вибір», нов.-в.-нім. Wahl — те ж, wollen «хотіти», др.-інд. váras «бажання, вибір», авар. vāra- «воля, відбір», валійськ. guell «краще».

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: воля