божевілець
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | божеві́лець | божеві́льці |
Р. | божеві́льця | божеві́льців |
Д. | божеві́льцю божеві́льцеві |
божеві́льцям |
З. | божеві́льця | божеві́льців |
Ор. | божеві́льцем | божеві́льцями |
М. | божеві́льці божеві́льцеві божеві́льцю |
божеві́льцях |
Кл. | божеві́льцю | божеві́льці |
бо-же-ві́-лець
Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 5*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бож-; інтерфікс: -е-; корінь: -віл-; суфікс: -ець.
Вимова[ред.]
- МФА : [bɔʒeˈu̯ʲilet͡sʲ] (одн.), [bɔʒeˈu̯ʲilʲt͡sʲi] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- рідк. психічнохвора, божевільна людина
- зневажл. про нерозсудливу, нерозважливу людину ◆ Погана справа!… Лихий поніс його туди, до тих божевільців М. М. Коцюбинський
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від божеві́льний «психічнохворий», божеві́лець Я, божеві́льник «тс.», божеві́лля», божеві́льня «будинок для божевільних», божево́літи «втрачати розум», ст. божевольный (XVIII ст.); — рос. божево́льный «божевільний» (очевидно, з укр.);— власне українське складне утворення, ідо виникло на основі словосполучення божа воля; відображає релігійне уявлення про божевільних (юродивих) як виразників божої волі; Пор. рос. блаже́нный «божевільний».— Даль IV 669; Sadn.— Aitz. VWb. I 365.— Див. ще бог¹, во́ля.
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
Категорії:
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Чергування голосних
- Істоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 5*a
- Українські слова з суфіксом -ець
- Українські слова морфемної будови слова R-i-R-s
- Зневажливі вирази
- Цитати/Коцюбинський М. М.
- Слова, датовані XVIII. століттям/uk
- Слова з 10 букв/uk
- Належить категоризувати/uk