бравурний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	браву́рний	браву́рне	браву́рна	браву́рні
Р.	браву́рного	браву́рного	браву́рної	браву́рних
Д.	браву́рному	браву́рному	браву́рній	браву́рним
З. (іст./неіст.)	браву́рного (іcт.) браву́рний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	браву́рне	браву́рну	браву́рних (іст.) браву́рні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	браву́рним	браву́рним	браву́рною	браву́рними
М.	браву́рнім браву́рному	браву́рнім браву́рному	браву́рній	браву́рних

бра-ву́рний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -бравур-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

Вимова

• • МФА: [brɐˈu̯urnei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. бадьорий, жвавий, піднесений, гучний (переважно про музичний твір) ◆ Павло віддав листа і за хвилину біг уже шпаркою ходою вгору вулицею, поспівуючи тихенько щось досить бравурне Леся Українка

Етимологія

Від бра́вий, браві́рувати, бравува́ти, брава́да, браву́ра; — рос. бра́вый, білор. бра́вы, пол. brawować, пол. brawada, болг. брави́рам; — очевидно, через російське і, можливо, німецьке посередництво (нім. brav «добрий, чесний, хоробрий») запозичено з французької мови; фр. brave «хоробрий, сміливий, чесний, хороший, славний», фр. bravade «бравада», bravoure «хоробрість» виводяться з італійської та іспанської мов; італ. ісп. bravo «хоробрий, сміливий», італ. bravata «зухвалий вчинок, хвастощі», італ. bravura «хоробрість; чванство» походять від лат. bravus «дикий, грубий», яке зводиться до д.-в.-нім. raw, hrao «тс.», спорідненого з англ. raw «сирий», н.-нім. rob «тс.», лат. crūdus «жорсткий, сирий, твердий», cruor «кров», psl. *kry «кров», укр. кров; менш імовірне припущення (Bloch 99; Kopaliński 142) про походження фр. brave від лат. barbarus «варвар».— СІС 107; Шанский ЭСРЯ 1 2, 184—185; Фасмер І 105; Преобр. І 41; Dauzat 111; Kluge—Mitzka 604—605.—Див. ще кров.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бравурний