брехун
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | бреху́н | брехуни́ |
Р. | брехуна́ | брехуні́в |
Д. | брехуне́ві брехуну́ |
брехуна́м |
З. | брехуна́ | брехуні́в |
Ор. | брехуно́м | брехуна́ми |
М. | брехуно́ві брехуні́ |
брехуна́х |
Кл. | брехуне | брехуни́ |
бре-ху́н
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -брех-; суфікс: -ун.
Вимова[ред.]
- МФА : [breˈxun] (одн.), [brexʊˈnɪ] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- розм. людина, яка завжди говорить неправду.[≈ 1][▲ 1] ◆ Брехун собі ворог і людям зло робить Г. Ф. Квітка-Основ'яненко
Синоніми
- ↑ бреха, бреха́чка, бреху́н, бреху́нка, брехуне́нко, брехуне́ць, бреху́ха, лгар, лгач
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |